Милозвучна, співуча, солов’їна, барвінкова, калинова і така мелодійна наша українська мова. Вона вижила попри численні заборони, очищається від суржикової хвороби, осучаснюється неологізмами.
Мова поєднує нас із предками. Адже, вона віками всотувала в себе гомін дібров, шепіт полів, шум рік нашої землі і щедро передає все це українцям. Мова є тією ниточкою, за яку тримається наш народ, щоб бути єдиним цілим.
Згадаймо історію України. У часи Київської Русі наше слово повновладно звучало на рівні держави. Виникали школи, друкарні, народ сміявся і плакав рідною мовою, а діти пізнавали її з материнською колисковою. Скарбниця духовних надбань демонструвала свою велич. Мова впевнено розвивалася. Але цей шлях був тернистим. З часом вона зазнала багато заборон: Валуєвський циркуляр, Емський указ тощо. Та рідне слово вижило, зміцнилося і розквітло. Наразі наша мова – це дорогоцінний діамант, який довгі роки відшліфовували найкращі сини України: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Панас Мирний, Леся Українка, Іван Франко, Ліна Костенко та ін
Шануйте й любіть рідну мову, бережіть її чистоту для себе й наступних поколінь! Адже повноцінним громадянином може бути лише та людина, яка цінує духовну культуру свого народу, зокрема мову.
Давайте славить рідну мову
І скрізь їй прокладати шлях,
Щоб нашу націю чудову
Всі поважали у віках!
