Створення сприятливої психологічної атмосфери у навчальній групі при проведенні інтерактивних уроків
При проведенні інтерактивних уроків необхідно створити сприятливу психологічну атмосферу у навчальній групі.
Розпочати створення в групі сприятливої психологічної атмосфери викладач може вже з представлення учням програми майбутньої діяльності. Вчителі по-різному подають учням таку програму з нового конкретного предмета, курсу тощо. Вони можуть обмежуватися назвою теми і переліком того, чим будуть займатись учні, а можуть розкрити зміст майбутніх уроків, визначити завдання учнів і очікувані результати їхньої діяльності, розповісти про передбачувані методи і норми роботи та оцінювання її результатів. Важливо, щоб, представляючи програму діяльності, вчитель торкався не одного уроку, а показував перспективу у вивченні теми чи розділу. Якщо застосувати і в цьому місці уроку спеціальні технології, то це, на нашу думку, допоможе зробити процес подання змісту матеріалу, що буде вивчатися, не тільки цікавішим, а й наочнішим.
Відкрита позиція педагога, ґрунтовне ознайомлення з програмою майбутньої спільної діяльності сприяють, зняттю напруги в аудиторії, дозволяють учням побачити перспективи власної діяльності, позбутися почуття невпевненості й страху перед майбутнім. Ця робота проводиться в декілька етапів.
- Ознайомити учнів на початку уроку з його метою (тобто тими результатами, яких він очікує від них наприкінці уроку). Учні мають чітко зрозуміти, чого від них вимагається. Це дозволить педагогу повернутися до результатів діяльності наприкінці уроку й проаналізувати разом з учнями рівень їхніх досягнень, ознайомити вихованців із завданнями використання кожної технології. Це необхідно для того, щоб в учнів не виникало відчуття маніпуляції ними. Вчитель, наприклад, має пояснити, що таким способом він не діагностує учнів, а допомагає їм краще організувати свою діяльність. У такому разі учні ставляться до навчальної діяльності більш свідомо.
- Розповісти учням, чому для вивчення цієї теми були обрані саме такі методи чи технологія. Важливо, щоб учні зрозуміли, що ця технологія слугує не для розваги, а допомагає їм краще розібратися в матеріалі, що вивчається, звернути увагу на деякі важливі аспекти, сприятиме набуттю ними потрібного досвіду: акцентувати увагу учнів на особливостях тієї чи іншої технології та тих ефектах, яких вони можуть досягти під час роботи на уроці. Деякі інтерактивні технології мають особливості застосування. Наприклад, інколи дуже важливим є початковий етап індивідуальної роботи, тому в цей час не можна розмовляти і ділитися своїми думками з одногрупниками. Або ж учитель пропонує групі виконати завдання мовчки, знаходячи відповідні способи взаємодії між собою. Це не тільки забезпечує тишу на уроці, а й додає учням досвіду, який вони потім аналізуєте Учителю слід спеціально наголосити на цих особливостях ще до початку роботи, щоб потім розпочати обговорення, дискусію, бесіду навколо результатів, враховуючи отриманий досвід і знання.
- Розкрити алгоритм проведення технології й розповісти про послідовність дій (дати пам’ятку діяльності). Не слід думати, що в такому разі учням не буде цікаво, їм необхідно бачити перспективу особистої діяльності, знати її етапи і готуватися до них.
- Відповісти на запитання учнів. Часто технологія передбачає різноманітну діяльність учнів, регламентована певними правилами, які учням важко утримати у своїй увазі. Бажано після ознайомлення з алгоритмом відповісти на всі їхні запитання. Це допоможе уникнути непорозумінь безпосередньо в момент роботи в даній технології.
На цьому етапі навчання можна застосувати й прості інтерактивні технології. Наприклад, технологія «Океан». На аркуші паперу синього кольору вчитель наклеює острови, кожен з яких символізує розділ, тему, параграф тощо. На островах роблять відповідний підпис. Щоб показати логіку вивчення теми, між островами наносять маршрут вивчення — послідовність. Готовий плакат вивішують на стіну в аудиторії, де вивчені параграфи або теми відмічають кольоровими корабликами.
Як варіант ознайомлення з темою вчитель також може використати «Карту дороги» зі знаками, які символізують той чи інший аспект змісту або особливості наступної діяльності.
Наступним етапом у діяльності вчителя, що допомагає йому дізнатися про імена учнів (або пригадати, якщо група знайома), а їм, у свою чергу, краще впізнати одне одного, створити сприятливу атмосферу, є «Знайомство». Методи проведення «знайомства», побудовані на інтерактивних технологіях, сприяють залученню учнів до спільної роботи, допомагають згуртувати колектив. Важливо, щоб знайомство проходило в умовах, що не викликають почуттів суперництва, протистояння, недовіри. Атмосфера довіри, як пише американський психолог Р.Чалдіні в книзі «Психологія впливу», покращує ставлення до того індивіда, з яким відбувається знайомство. Якщо перше враження від початку праці буде пов’язано з позитивними емоціями, вчителю буде легше забезпечити ефективну роботу в групі. А це допоможе уникнути поділу класу на «ми» і «вони», проявів неповаги учнів одне до одного.
«Знайомство» варто використовувати не тільки в новій групі, де учні ще не знають одне одного, а й у колективі, що вже склався, з метою встановлення відкритіших стосунків між учителем і учнями, а також між учнями. Використання «знайомства» в групі, наприклад, після канікул, допоможе швидше залучити учнів до спільної праці.
Можна використати для знайомства такий прийом , як «Візитка». Його суть полягає в тому, що учні на невеличких різнокольорових або білих аркушиках паперу малюють і підписують свою «візитку». По завершенні роботи, по черзі кожен розповідає, що він намалював (написав) і чому. «Візитки» можна вивісити на дошці або використати як стандартні бейджі.
Для учнів дуже важливо, щоб учитель звертався до них на імена, а не на прізвища. У новому колективі можна скористатися ідентифікаторами імен. Для цього учням пропонують зробити таблички, написати на них свої імена і поставити на стіл. Дуже добре, якщо і педагог виготовить собі таку табличку, що підкреслюватиме паритетність у його стосунках з учнями.
Варіантів знайомства може бути кілька, обирайте свій варіант, залежно від складу групи та вашої психолого-дидактичної мети, як от:
- попросіть кожного учня назвати своє ім’я, стисло, в кількох реченнях розповісти про себе; почніть знайомство за бажанням, а потім рухайтеся по колу; Не пропускайте нікого, дякуйте кожному за висловлене і переходьте далі;
- запропонуйте учасникам назвати своє ім’я та розповісти історію свого імені;
- кожен учень називає своє ім’я та рису характеру, яка починається на першу літеру імені;
- нехай кожен учень назве своє ім’я та продовжить речення: «Я пишаюся…»; якщо хтось із присутніх відмовиться висловитися, пропустіть їх, однак поверніться до них після того, як завершите коло — зазвичай, їм уже є що сказати;
- кожен учень у колі називає своє ім’я та розповідає, яка улюблена іграшка або гра була в нього в дитинстві, й пояснює, чому; початок висловлювання має бути добровільним, а продовження — обов’язково по колу.
Знайомство з учнями педагог організовує за потребою: на початку навчального року або коли приходить у групу, із якою він не працював тощо.
Майстерності, на мій погляд, не можна навчити. Можна розповісти про неї, показати на особистому прикладі діяльності, рекомендувати вдосконалювати свій фаховий рівень і оволодівати технологіями навчання як компонентами-домінантами педагогічної майстерності. Це пов’язано з тим, що педагогічна майстерність — вид діяльності, який торкається переважно внутрішньої сфери вчителя: бажання стати майстром педагогічної справи; переконання в тому, що майстерність забезпечує не лише високу результативність праці, а й почуття задоволення від неї, утвердження себе як фахівця тощо.
Тож зробімо перший крок до вершини педагогічної майстерності! Для цього необхідно усвідомити і пам’ятати:
- майстерність — це високий ступінь оволодіння певними видами діяльності;
- основою формування майстерності є професіоналізм — фахові знання, вміння та навички.
Педагогічна майстерність забезпечує високий рівень результатів праці вчителя і професійне задоволення від неї.